Табурет

Я бачив дуже дивний сон, я був у тих краях,
Де людям, що живуть на березі, нема де сісти,
Я бачив, як ти обійматимеш мене, а яЯ маю йти, поки живий іще, поки не пізно

Збилися різьби, я буду поруч в спеку й в заметіль,
Я знаю, що далеко, але ми саме ті,
І від сьогодні мій будинок - лише там де ти,
Тільки не питай, скільки нам іти до мети

У сні я був щасливий з рюкзаком залатаним,
Я не чекаю там зарплати або мультиплатини,
Не виміряти кіловатами те Сонце із-за гір
Вітер здуватиме з облич відбитки столичних квартир

Там не працює ОВІР, і там мобільний не тяне
Ти не сумуй, повір, тебе люблю до нестями
Давай втічемо туди, де нема вистав і ток-шоу,
Я покажу, шо я так довго шукав і знайшов

Я бачив сон - його ніхто не забере
Десь там на березі найбільшого на світі моря
Стоїть самотній дерев′яний табурет
Знаєш, і саме це я називаю воля

Я бачив сон - його ніхто не забере
Десь там на березі найбільшого на світі моря
Стоїть звичайний український табурет
Знаєш, і саме це я називаю воля

Вже інші берега зустрічають нас салютами,
Нє-а, зовсім не в курсі про валюту ми,
Блимає лампа, зламався компас,
В паспорті штампи, на серці пломби

А ми десь між вокзалами і терміналами ми
Але ж ти знала, що не термінатори ми,
Ця втома закінчиться, як я і обіцяв,
Ми вдома будемо, коли дійдемо до кінця

Я пам'ятаю, ноги геть не гнулися від страху,
Також пригадую, як я за одну мить спітнів,
А між лопатками твої слова повзуть мурахами
Земля тим часом вилетала вже з-під ніг

Інших єдиних не може бути - отже, ти
Навіть коли над нами різні небеса - моя
Та сама, для кого я життя назад народжений
Дивись, ось нам на горизонті блимає маяк

Я бачив сон - його ніхто не забере
Десь там на березі найбільшого на світі моря
Стоїть самотній дерев′яний табурет
Знаєш, і саме це я називаю воля

Я бачив сон - його ніхто не забере
Десь там на березі найбільшого на світі моря
Стоїть звичайний український табурет
Знаєш, і саме це я називаю воля