Ти дзвониш вночі і мовчиш не про мене

Знаєш, даремно, я все давно відчула

П′ю мед із виномБережу ті останні сили тіла

Бо твоя любов тягне нас на дно

Тільки ти пробачав ту весну

Але байдуже

В твоїх очах дні останні Венеції

Ти пробачав мені все

Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав

Ти палив мої кораблі

Сніг попелом став

Знала я, не даремно

Пізно і темно

Страшно іти кудись одній

Ти будеш мій ще на мить

Не бажаєш зла

Напевно, краще нам піти у свої світи

Тільки ти пробачав ту весну

Але байдуже

В твоїх очах дні останні Венеції

Ти пробачав мені все

Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав

Ти палив мої кораблі

А пробачати було нічого.

Я так собі, гралась мов дитина від щастя і аж до відчаю

Я здогадувалась, що не єдина

Мучила себе протиріччями

Я не знала, що любов не завжди буде вічною

Ти пробачав ту весну

Але байдуже

В твоїх очах дні останні Венеції

Ти пробачав мені все

Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав

Ти палив мої кораблі

Ти пробачав мене

Та чому ж болить?

Все на Землі мине,

То ж нехай горить!