Я бачив дуже дивний сон, я був у тих краях,

Де людям, що живуть на березі, нема де сісти,

Я бачив, як ти обійматимеш мене, а яЯ маю йти, поки живий іще, поки не пізно

Збилися різьби, я буду поруч в спеку й в заметіль,

Я знаю, що далеко, але ми саме ті,

І від сьогодні мій будинок - лише там де ти,

Тільки не питай, скільки нам іти до мети

У сні я був щасливий з рюкзаком залатаним,

Я не чекаю там зарплати або мультиплатини,

Не виміряти кіловатами те Сонце із-за гір

Вітер здуватиме з облич відбитки столичних квартир

Там не працює ОВІР, і там мобільний не тяне

Ти не сумуй, повір, тебе люблю до нестями

Давай втічемо туди, де нема вистав і ток-шоу,

Я покажу, шо я так довго шукав і знайшов

Я бачив сон - його ніхто не забере

Десь там на березі найбільшого на світі моря

Стоїть самотній дерев′яний табурет

Знаєш, і саме це я називаю воля

Я бачив сон - його ніхто не забере

Десь там на березі найбільшого на світі моря

Стоїть звичайний український табурет

Знаєш, і саме це я називаю воля

Вже інші берега зустрічають нас салютами,

Нє-а, зовсім не в курсі про валюту ми,

Блимає лампа, зламався компас,

В паспорті штампи, на серці пломби

А ми десь між вокзалами і терміналами ми

Але ж ти знала, що не термінатори ми,

Ця втома закінчиться, як я і обіцяв,

Ми вдома будемо, коли дійдемо до кінця

Я пам'ятаю, ноги геть не гнулися від страху,

Також пригадую, як я за одну мить спітнів,

А між лопатками твої слова повзуть мурахами

Земля тим часом вилетала вже з-під ніг

Інших єдиних не може бути - отже, ти

Навіть коли над нами різні небеса - моя

Та сама, для кого я життя назад народжений

Дивись, ось нам на горизонті блимає маяк

Я бачив сон - його ніхто не забере

Десь там на березі найбільшого на світі моря

Стоїть самотній дерев′яний табурет

Знаєш, і саме це я називаю воля

Я бачив сон - його ніхто не забере

Десь там на березі найбільшого на світі моря

Стоїть звичайний український табурет

Знаєш, і саме це я називаю воля